Добрий вечір! Щедрий вечір!

взято тут

 Ознайомити читачів та розширити їх знання з традиціями, обрядами та звичаями, які   пов′язані з новорічними та різдвяними святами вирішили працівники бібліотки-філіалу №3 м.Житомира у вигляді  фолькльорних посиденьок.

В цому бібліотекарям допомагав зразковий фолькльорний гурт "Джерельце", лауреати всеукраїнських та міжнародних фолькльорних фестивалів.

           Народні свята, традиції, звичаї та вірування - це духовні скарби українського народу. Традиції - це те, що перейшло від одного покоління до іншого, що унаслідувано від попередніх поколінь.

           На дворі зима. Ця пора року приносить найвеселіші народні свята. І перше свято - Різдво.

 Це, звичайно, найурочистіше свято.

            У ніч з 13 на 14 січня українці відзначають Старий Новий рік. Православна церква вшановує у ці дні римлянку Меланію та Василя Великого. Увечері з 13 на 14 січня на Маланки господині готують святкову вечерю, яку називають "щедра кутя". 

            З настанням сутінок по селу ходили ватаги переодягнених щедрувальників. Молодь перевдягалась у козу, діда з бабою, цигана, ведмедя, журавля, кота. Маланкою був парубок в латаній спідниці, старій хустці, брови і очі підведені сажею, обличчя вибілене крейдою, щічки і вуста фарбовані червоним буряком або калиною. Вона дуже полюбляла цілуватись з усіма, хто підвернеться, при цьому обмазувала їх своєю "косметикою".

           

     "Козою" був парубок у вивернутому вовною догори кожусі, роги робили з рогатини до якої прикріплювали дві дощечки (рот) і пасмо прядива (бороду). рот відкривався і ляскаючи закривався, що лякало дітей. Між рогами чіпляли дзвоники, ззаду хвіст із віника. 

  

  "Коза" могла бути виглтовлена з дерева, з соломи.

      "Коза" спочатку лякала присутніх, намагаючись їх буцнути рогами, а пртім під спів щедрувальників відтворювала в танці те, про що співалось в щедрівці. Все закінчувалось тим, що приходили стрільці або хлопці-молодці і стріляли козі "в вушко, в саме сердушко".

     Смерть кози символізувала зимову смерть рослинності, ниви. Проте в ритуалі головним було відродження кози.

    

  Для цього всі присутні в хаті, а також щедрувальники намагалися її оживити всіма можливими засобами. ЇЇ "лікували", коментуючи прицьму свої дії так, що всі в хаті сміялися, рахували зуби і пробували "перевірити, чи коза доїться."

          У всіх народів світу існує повір′я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом.  Тож вивчайте звичаї, традиції, вірування свого народу, втілюйте їх в своє життя, бо вони - прекрасні!