Слів на описи не трачу, словом не передаси їх земної, безсловесної, дивовижної краси. Люди дивляться, п’яніють, в них кохаються віки, Нареченим їх дарують, заплітають у вінки. Ними кожен свою радість, власне щастя назива — Квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова. Скільки ми їм довіряли мрій, недоспаних ночей! Але є ще кращі квіти, невидимі для очей. Не цвітуть вони на клумбах і на тихих озерцях, А цвітуть вони у грудях, у людських цвітуть серцях. В щирім серці, в чесних грудях — вірю, знаю! — квіти є! Щастя їх коріння поїть, радість барв їм додає. В них красується, ясніє мрій дитинна чистота, Золотими пелюстками в них кохання розквіта. Щоб вони не помарніли в душах чистих і ясних, Завжди ніжністю й любов’ю поливайте, люди, їх. Василь Симоненко Фото ВЛАД ШИШИЛОВ https://www.facebook.com/vlad.shishilov
