ДІАЛОГ З ОСІННЮ

ДІАЛОГ З ОСІННЮ

Втомився день від вітру і дощу,

Сумує осінь, гола, зла і боса,

Та я її до хати не пущу,

Тим паче, в душу. Навіть, хай не просить.

Всміхнися, осене, останнім днем ясним

І загорнися в рядна із туману,

Я посміхнуся також, і підем

В зимову бездну мовчки, без обману.

Бо не обдуриш зроду часу плин,

Вода в річках стікає неповторно.

Та як не вірити, що мандрами краплин

Ріка пролєється з хмароньки мажорно?

МАРІЯ ЗІНОВЧУК