ЧИТАЙ РАЗОМ З ЛІТТЕРОЮ

 

Ех, осінь, дзвоники із жерсті —
дощі пробуджують дахи,
снують авто на перехрестях,
а на подвір’ях двірники
згортають в купи жовте листя
і вже підносять сірники,
а білий дим — як пісня.
А ввечері, коли асфальт
блищить, мов перлівниці скойки,
в строкатій мішанині пальт,
немов лелеки, парасольки
завмерли на одній нозі,
і мерехтять сумні вогні.
Тролейбуси у рукавичках
хапають пальцями дроти
і за вікном тихенька мжичка,
як срібна нитка, шелестить.
В бляшані ринви вітер грає.
О, як незвично, до одчаю,
люблю тебе, маленький краю
людей та голубів.
АТТИЛА МОГИЛЬНИЙ