ТРАВЕНЬ

Йти. Мовчати. Нащо стежка? На узліссі. Яругами. Стати — слухати: говорить захмелілий гай. І самому захмеліти — й не словами, а рухами говорити про зелене, безкордонне-безкордонне... А розмай?! Пісня тоне, тоне в шелесті, між листом... Говорити переконано, барвисто і когось переконати. Цебто знятись пташиною, пташиною літаючи — задзвеніть, заворожить: ви ще й досі задоволені півопругом та хатиною? Можна ж краще і вільніше жить! Потім: тихше — тихше — тихше... І замовкнути: нема! Тільки шелест. Тільки листя. І розмай. ВАСИЛЬ ЧУМАК